Судьба моя – сплошная драка.
И часто на пределе сил,
Я выбирался из-под мрака,
Как будто кто-то выводил,
А веры было – кот наплакал
И я особо не просил…
И балансируя на грани,
Как и положено душе,
Которой скучно без страданий,
Любое гибельно клише,
Я становился всё упрямей,
Как дух наживы в торгаше.
А унывать – себе дороже.
Покуда вертится земля,
Под этой огрубевшей кожей,
Живёт совсем другое «я».
Но, Боже, тысячу раз Боже,
Помилуй!!! Выпусти меня!!!
2009
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
