Старик достал кисет, зачерпнул щепотку махорки, закрутил её плотно в ножку и прикурил.
Затянувшись глубоко старик подошел к окну и стал наблюдать..., как двое, здоровенных как шкафы детин размашисто били интелигентного худого гражданина на другой строне улицы. Один норовил все время попасть гражданину в нос, а другой бил сзади, куда попало. Старик, держа в левой руке дымящую ножку, правую руку сложил пистолетиком указательным пальцем вперед. Поднес руку к носу и прицелился.
- “Кх!”
произнес старик.
- “Кх! Кх!”
После чего он опять медленно сделал глубокую затяжку. Дымок приятно ласкал легкие. В голове кружились приятные воспоминания юности. А худой, интелигентный и избитый гражданин недоумевал. Что же могло такое случится, что оба верзилы, вдруг, не с того, не с сего, свалились замертво на асфальт.
- Чертовщина!
подумал гражданин, и побежал скорее домой...
Комментарий автора: Чего только не увидишь на наших улицах!
Прочитано 16854 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 3
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
